”Ревізор”: як все починалося…

32108

27 серпня соціально значущий проект Нового каналу “Ревізор” відзначить своє триріччя. Про те, як народжувався один із найуспішніших телебрендів, пам’ятають, дбайливо зберігаючи всі “речдоки”, керівник Творчого об’єднання Вікторія Бурдукова і беззмінний шеф-редактор програми Анна Жижа. 

 

Ідея

 

Вікторія Бурдукова: Наближалося “Євро-2012″. На цій хвилі з’явилася задумка зробити рубрику про перевірку сервісу в різних закладах. Ми хотіли показати, наскільки Україна готова чи не готова до міжнародної події. Ця ідея належить творчій раді, до якої у 2011 році входили Ірина Лисенко, Ольга Задорожна, Ольга Балабан, Макс Дибенко, Діма Царенко, Оксана Панасівська і я. До втіленням задуманого взялася команда ранкового шоу “Підйом” на чолі з продюсером Машею Павлічук. 

 

 

 

Анна Жижа: Перші сюжети були зроблені в рамках туру “Підйому” країною. Команда їздила по всій Україні і щоранку виходила в ефір з іншого міста. У кількох містах – Кам’янець-Подільському, Ужгороді, Івано-Франківську та Чернівцях – записали перші візити в ресторани. Про готелі тоді ще не йшлося. Коли творча рада побачила ці записи, було прийнято рішення не робити рубрику, а спробувати розвинути її в програму. Очолити команду запропонували Вікторії Бурдуковій. Причому, на той момент вона не займалася виробництвом, а була виконавчим директором. А незабаром мені (шеф-редактору) і Маші Павлічук (продюсеру) було поставлене завдання: розробити новий проект, придумати назву, логотип, наповнення та ін. Лави нашої невеличкої нової команди поповнив режисер Сергій Озерянський (його ми знайшли за рекомендацією знайомих). І от, ми сіли за роботу… 

 

 

Пошук ведучого

 

 

Вікторія Бурдукова: Претендентів на роль ведучого нової рубрики було кілька. На кастинг запросили “трійцю” “Підйому” – ведучих Олександра Педана, Сергія Притулу та Ольгу Фреймут. 

 

 

Анна Жижа: Цікаво, що записів із пробними перевірками Педана знайти не може ніхто. Підозрюю, що він скористався службовим становищем і стер їх. Пам’ятаю, що з Сергія Притули вийшов занадто “добрий поліцейський” – все йому було смачно і добре. Тож у новому амплуа на екрані мала з’явитися Ольга Фреймут. 

 

Вікторія Бурдукова: Відразу скажу, що на момент прийняття рішення Олю ще ніхто не сприймав серйозно. Ведуча, яких багато. На вулиці впізнавали через раз. Але коли я подивилася записи рубрики в “Підйомі”, побачила її неординарну поведінку. Вона здивувала тим, що залізла в ресторані під стіл і почала шукати там жувальну гумку. Дивна поведінка для красивої блондинки. Після цього я прийшла на творчу раду “заряджена”. І була переконана в тому, що ця ведуча може підійти, що за нею цікаво спостерігати. На щастя, колеги підтримали. В результаті ми зняли з ведучою пілот. І… його не прийняли! Нудно, ні про що і таке інше. Довелося стримати самолюбство, зібрати нашу групу, до якої крім ведучої входили тоді продюсер Маша Павлічук, шеф-редактор Аня Жижа і режисер Сергій Озерянський. Прислухатися до порад і зняти ще один пілот, у Броварах. От у ньому вже було видно всі ознаки формату, і він пішов в ефір. Стартував, до речі, не надто успішно. Тож найперша новина про “Ревізор” була про те, що він знизив рейтинг каналу в суботній ранок! 

 

Назва та логотип

 

 

Анна Жижа: Була весна. Ми збиралися на літньому майданчику ресторану “Му-Му”, замовляли каву і “штурмували”. Це було щоденним ритуалом. Кожен підкидав свої ідеї. За завданням Вікторії Бурдукової в назві мали фігурувати слова “Євро”, “перевірка” і “сервіс”. Ми запропонували сотні варіантів, серед яких були: “Хочу до Євро”, “Сервіс под прицілом”, “На чисту воду”, “Інспектор сервісу”, “Зірка за сервіс”… А звідки взявся “Ревізор”? Це було схоже на осяяння. Моя назва. Спершу вона не сподобалася творчій раді. Але потім прижилася. В одному слові закладена вся суть програми! Після затвердження назви почали думати про логотип. Якраз у цей же час обговорювали реквізит, який варто взяти на першу зйомку. Захотілося бачити у ведучої білосніжні рукавички, як у швейцара. Не для того, щоб із їх допомогою перевіряти чистоту – це виникло в процесі. А просто як атрибут готельно-ресторанного бізнесу. Зробити рукавичку логотипом проекту запропонував Сергій Озерянський. Заставку до програми ми знімали в “Му-Му”. У кадрі з’являється барна стійка з келихами, руки офіціанта, який стелить скатертину, руки покоївки, яка витирає пил, стійка реєстрації в готелі… і моя рука у брудній рукавичці. На логотипі “Ревізора” – моя рука! Уявляєте? Це неймовірно! 

 

 

Критерії оцінювання

 

Вікторія Бурдукова: Критерії оцінювання теж були сформульовані на наших летючках. Щоправда, спочатку вони звучали складно: “Санітарні норми”, які ми потім перейменували в “Чистоту”, “Цінова політика”, яка стала “Цінами”. Також ми оцінювали “Майстерність шефа”. Але потім зрозуміли, що це виглядає занадто суб’єктивно. Намагалися знайти критерії присудження рейтингу “Мішлен”. Але всі вони є комерційною таємницею компанії, і в широкому доступі їх немає. Тому нам довелося “увімкнути” в собі споживача і уявити, що найбільше може цікавити людей.

 

 

Перша табличка

 

Анна Жижа: Була видана у броварському ресторані “Олімп”. Ми подумали про те, що не можна просто сказати: “Ревізор рекомендує”. Треба обов’язково щось вручити. Перша нагорода являла собою фоторамку зі склом – 10 на 15 сантиметрів. Там я від руки написала “Грамота Ревізора”. А перша нормальна табличка на фасаді “Олімпу” з’явилася через пару місяців… Нам не хотілося, щоб у нагороді фігурувало слово “рекомендує”. Тому що до цього все і всім “рекомендував” “Підйом” – хлопці клеїли відповідні наліпки в тих місцях, які їм подобалися. Ми не хотіли повторення. Але не змогли знайти кращого аналога.

 

Другий сезон і визнання

 

 

Вікторія Бурдукова: Насправді, в кінці 2011 року ніхто не був упевнений, що другому сезону бути. “Ревізор” – проект, що стоїть на Новому осібно. І керівництву довелося довго думати, чи відповідає він позиціонуванню каналу. Зрештою,  цифри переконали. І ми запустили продовження, тому що рейтинги були високими. Але, до речі, зробили це не зовсім канонічно. Є осінні проекти, є весняні – так і рахують сезони. А люди досі плутають, який же у нас все-таки сезон. Судіть самі: перший стартував восени 2011-го, а другий вийшов в ефір уже в січні. Сезони різні, а перерви між ними практично не було. І у свідомості глядачів вони ніби злилися в один. Подібне явище – велика рідкість на телебаченні. Але вже після другого сезону нас чекав “Телетріумф”. Тож сумнівів у тому, що необхідно запускати третій, не було. 

 

 

Анна Жижа: До речі, про “Телетріумф”. Пам’ятаю, оголошення переможців номінації було майже в кінці церемонії. А після того, як нас назвали, емоції були такі сильні, що можна порівняти з оглушливим ударом по голові! Пам’ятаю тільки, що ми бігом бігли на сцену. Нарядні, на підборах, у сукнях. Звісно, нагорода додала впевненості і сил. Я завжди ношу в гаманці полароїдну фотографію. На ній – вечір після церемонії. Тоді ми всією командою і з нашим другом ресторатором Арамом Мнацакановим “завалилися” в один із київських ресторанів, щоб відсвяткувати перемогу. Від щастя і вдячності нас просто розривало!b