27 серпня соціально значущий проект Нового каналу “Ревізор” відзначить своє триріччя. Про те, як народжувався один із найуспішніших телебрендів, пам’ятають, дбайливо зберігаючи всі “речдоки”, керівник Творчого об’єднання Вікторія Бурдукова і беззмінний шеф-редактор програми Анна Жижа. 

 

Ідея

 

Вікторія Бурдукова: Наближалося “Євро-2012″. На цій хвилі з’явилася задумка зробити рубрику про перевірку сервісу в різних закладах. Ми хотіли показати, наскільки Україна готова чи не готова до міжнародної події. Ця ідея належить творчій раді, до якої у 2011 році входили Ірина Лисенко, Ольга Задорожна, Ольга Балабан, Макс Дибенко, Діма Царенко, Оксана Панасівська і я. До втіленням задуманого взялася команда ранкового шоу “Підйом” на чолі з продюсером Машею Павлічук. 

 

 

 

Анна Жижа: Перші сюжети були зроблені в рамках туру “Підйому” країною. Команда їздила по всій Україні і щоранку виходила в ефір з іншого міста. У кількох містах – Кам’янець-Подільському, Ужгороді, Івано-Франківську та Чернівцях – записали перші візити в ресторани. Про готелі тоді ще не йшлося. Коли творча рада побачила ці записи, було прийнято рішення не робити рубрику, а спробувати розвинути її в програму. Очолити команду запропонували Вікторії Бурдуковій. Причому, на той момент вона не займалася виробництвом, а була виконавчим директором. А незабаром мені (шеф-редактору) і Маші Павлічук (продюсеру) було поставлене завдання: розробити новий проект, придумати назву, логотип, наповнення та ін. Лави нашої невеличкої нової команди поповнив режисер Сергій Озерянський (його ми знайшли за рекомендацією знайомих). І от, ми сіли за роботу… 

 

 

Пошук ведучого

 

 

Вікторія Бурдукова: Претендентів на роль ведучого нової рубрики було кілька. На кастинг запросили “трійцю” “Підйому” – ведучих Олександра Педана, Сергія Притулу та Ольгу Фреймут. 

 

 

Анна Жижа: Цікаво, що записів із пробними перевірками Педана знайти не може ніхто. Підозрюю, що він скористався службовим становищем і стер їх. Пам’ятаю, що з Сергія Притули вийшов занадто “добрий поліцейський” – все йому було смачно і добре. Тож у новому амплуа на екрані мала з’явитися Ольга Фреймут. 

 

Вікторія Бурдукова: Відразу скажу, що на момент прийняття рішення Олю ще ніхто не сприймав серйозно. Ведуча, яких багато. На вулиці впізнавали через раз. Але коли я подивилася записи рубрики в “Підйомі”, побачила її неординарну поведінку. Вона здивувала тим, що залізла в ресторані під стіл і почала шукати там жувальну гумку. Дивна поведінка для красивої блондинки. Після цього я прийшла на творчу раду “заряджена”. І була переконана в тому, що ця ведуча може підійти, що за нею цікаво спостерігати. На щастя, колеги підтримали. В результаті ми зняли з ведучою пілот. І… його не прийняли! Нудно, ні про що і таке інше. Довелося стримати самолюбство, зібрати нашу групу, до якої крім ведучої входили тоді продюсер Маша Павлічук, шеф-редактор Аня Жижа і режисер Сергій Озерянський. Прислухатися до порад і зняти ще один пілот, у Броварах. От у ньому вже було видно всі ознаки формату, і він пішов в ефір. Стартував, до речі, не надто успішно. Тож найперша новина про “Ревізор” була про те, що він знизив рейтинг каналу в суботній ранок! 

 

Назва та логотип

 

 

Анна Жижа: Була весна. Ми збиралися на літньому майданчику ресторану “Му-Му”, замовляли каву і “штурмували”. Це було щоденним ритуалом. Кожен підкидав свої ідеї. За завданням Вікторії Бурдукової в назві мали фігурувати слова “Євро”, “перевірка” і “сервіс”. Ми запропонували сотні варіантів, серед яких були: “Хочу до Євро”, “Сервіс под прицілом”, “На чисту воду”, “Інспектор сервісу”, “Зірка за сервіс”… А звідки взявся “Ревізор”? Це було схоже на осяяння. Моя назва. Спершу вона не сподобалася творчій раді. Але потім прижилася. В одному слові закладена вся суть програми! Після затвердження назви почали думати про логотип. Якраз у цей же час обговорювали реквізит, який варто взяти на першу зйомку. Захотілося бачити у ведучої білосніжні рукавички, як у швейцара. Не для того, щоб із їх допомогою перевіряти чистоту – це виникло в процесі. А просто як атрибут готельно-ресторанного бізнесу. Зробити рукавичку логотипом проекту запропонував Сергій Озерянський. Заставку до програми ми знімали в “Му-Му”. У кадрі з’являється барна стійка з келихами, руки офіціанта, який стелить скатертину, руки покоївки, яка витирає пил, стійка реєстрації в готелі… і моя рука у брудній рукавичці. На логотипі “Ревізора” – моя рука! Уявляєте? Це неймовірно! 

 

 

Критерії оцінювання

 

Вікторія Бурдукова: Критерії оцінювання теж були сформульовані на наших летючках. Щоправда, спочатку вони звучали складно: “Санітарні норми”, які ми потім перейменували в “Чистоту”, “Цінова політика”, яка стала “Цінами”. Також ми оцінювали “Майстерність шефа”. Але потім зрозуміли, що це виглядає занадто суб’єктивно. Намагалися знайти критерії присудження рейтингу “Мішлен”. Але всі вони є комерційною таємницею компанії, і в широкому доступі їх немає. Тому нам довелося “увімкнути” в собі споживача і уявити, що найбільше може цікавити людей.

 

 

Перша табличка

 

Анна Жижа: Була видана у броварському ресторані “Олімп”. Ми подумали про те, що не можна просто сказати: “Ревізор рекомендує”. Треба обов’язково щось вручити. Перша нагорода являла собою фоторамку зі склом – 10 на 15 сантиметрів. Там я від руки написала “Грамота Ревізора”. А перша нормальна табличка на фасаді “Олімпу” з’явилася через пару місяців… Нам не хотілося, щоб у нагороді фігурувало слово “рекомендує”. Тому що до цього все і всім “рекомендував” “Підйом” – хлопці клеїли відповідні наліпки в тих місцях, які їм подобалися. Ми не хотіли повторення. Але не змогли знайти кращого аналога.

 

Другий сезон і визнання

 

 

Вікторія Бурдукова: Насправді, в кінці 2011 року ніхто не був упевнений, що другому сезону бути. “Ревізор” – проект, що стоїть на Новому осібно. І керівництву довелося довго думати, чи відповідає він позиціонуванню каналу. Зрештою,  цифри переконали. І ми запустили продовження, тому що рейтинги були високими. Але, до речі, зробили це не зовсім канонічно. Є осінні проекти, є весняні – так і рахують сезони. А люди досі плутають, який же у нас все-таки сезон. Судіть самі: перший стартував восени 2011-го, а другий вийшов в ефір уже в січні. Сезони різні, а перерви між ними практично не було. І у свідомості глядачів вони ніби злилися в один. Подібне явище – велика рідкість на телебаченні. Але вже після другого сезону нас чекав “Телетріумф”. Тож сумнівів у тому, що необхідно запускати третій, не було. 

 

 

Анна Жижа: До речі, про “Телетріумф”. Пам’ятаю, оголошення переможців номінації було майже в кінці церемонії. А після того, як нас назвали, емоції були такі сильні, що можна порівняти з оглушливим ударом по голові! Пам’ятаю тільки, що ми бігом бігли на сцену. Нарядні, на підборах, у сукнях. Звісно, нагорода додала впевненості і сил. Я завжди ношу в гаманці полароїдну фотографію. На ній – вечір після церемонії. Тоді ми всією командою і з нашим другом ресторатором Арамом Мнацакановим “завалилися” в один із київських ресторанів, щоб відсвяткувати перемогу. Від щастя і вдячності нас просто розривало!b

,